02
лип.

«Військова жилка»

Автор Адміністратор
Адміністратор
Група підтримки сайту
Зараз не на сайті
в Новини
  • Переглядів: 7429
  • Друк

Військова жилкаМолодший сержант за контрактом Валентин Ворона, рядова за контрактом Олександра Долгіх, молодші сержанти Богдан Кухаренко та Дмитро Краснощок, старші солдати Олександр Бешко та Анатолій Павлюк, рядові Сергій Лукашевський та Сергій Стець зробили перший важливий крок на шляху до навчання у Військової академії (м. Одеса).

На базі навчального закладу організована підготовка абітурієнтів з числа військовослужбовців Збройних Сил України. Протягом місяця з ними займались кваліфіковані викладачі Оксана Тарасенко, Олена Ткачук, Олександр Пертая, які допомагали їм підготуватись до вступних іспитів. Військові абітурієнти за цей час мали змогу відвідати музей академії, бібліотеку, ознайомитися з навчально-матеріальною базою академії, поспілкувались з курсантами та офіцерами.

Першим випробуванням для військових абітурієнтів був вступний іспит з української мови та літератури, який приймала викладач кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін Оксана Дмитрівна Тарасенко.

Іспит проходив у жорстких часових рамках. Спочатку опрацьовувалася чернетка, потім остаточні відповіді переносились у бланки відповідей екзаменаційного аркушу. Всі вступники з користю використали час. Творчо підійшли до написання власного твору, за яким спостерігалася думка як особистості, так й солдата, захисника Вітчизни.

Із своїми особистими поглядами військові абітурієнти охоче поділились з читачами. Так побажаємо всім вступникам терпіння, витримки, успіхів у вступних випробуваннях та здійснення головної на сьогоднішній день мрії у вигляді літери «К» на погонах.

Молодший сержант за контрактом Валентин Ворона військову службу проходив у 95-й окремій аеромобільній бригаді. Перед тим, як відправити документи до вступу до Військової академії (м.Одеса), командир бригади мав довгу розмову із своїм підлеглим. Досвідчений офіцер, він добре розумів, що відпускає добре підготовленого молодшого командира, який має бажання присвятити своє життя армії. Сумніву немає, що на Валентина в якійсь мірі вплинули сімейні традиції. Його батько Володимир Валентинович - діючий офіцер Збройних Сил України, що брав участь у багатьох миротворчих місіях. До речі, зараз він знаходиться з місією у республіці Конго.

Володимир Валентинович впевнений, що вибір його сина правильний і на вступних іспитах він продемонструє відмінні знання. Адже вступити до Військової академії нелегко, потрібні не тільки добрі знання з загальньоосвітніх предметів, а й потрібно бути фізично підготовленим. Для того, щоб Валентином пишався його батько, йому потрібно зараз сконцетрувати всі свої здібності, та показати на іспитах блискучі результати.

Перед вступними випробуваннями в житті Валентина відбулася значна та радісна подія: дружина Марія подарувала йому сина, якого вони назвали на честь батька Валентина.

Військова жилкаРядова за контрактом Олександра Долгіх намагається довести своїм близьким і рідним, що вона володіє кращими якостями військової людини. У Олександри з дитинства відчувався бійцівський характер. Вибираючи їй ім'я, батьки зупинились на грецькому - Олександра, що в перекладі – «Захисниця».

За плечима Олександри два роки напруженої військової служби. Одного разу командир частини з посмішкою сказав: у вас, Олександра, є «військова жилка», ви несете в собі позитивний заряд армійського шаленства і сили, яких сьогодні багатьом не вистачає. Не тільки від командира, а й від батька чула Олександра про таких людей. Особисто вона вважає, що це вигадка тих, хто хоче якось виділитися із загальної маси людей. Але ось пройшов час, і Олександра готова сама повірити у реальність цього висловлювання. Нещодавно ця приваблива дівчина вирішила вступити до Військовії академії (м.Одеса) на факультет матеріально-технічного забепечення. Під час підготовки Олександра продемонструвала добрі результати з основних предметів. Дівчина впевнена в своїх силах, і вона обов'язково складе вступні іспити.  

В арсеналі молодшого сержанта Богдана Кухаренка навчання у Прикарпатському військово-спортивному ліцеї-інтернаті і строкова служба в армії. Ще тоді, навчаючись у закладі з посиленою військовою підготовкою, Богдан разом зі своїми друзями правильно зрозумів та запам'ятав слова одного з головних героїв кінофільму «Офіцери»: «Є така професія – захищати Батьківщину». Ця фраза запала в душу Богданові.

«Генералом хоче бути», зітхнула одного дня мати. Словом, вже тоді в його душі загострювалася «військова жила». Після ліцею Богдан не пішов до вищого військового закладу, а спочатку вирішив відслужити простим солдатом, а там час покаже.

Службу розпочав у 101-й окремій бригаді, де опановував особливості вартової службу з охорони важливих об'єктів. В цій частині перш за все була – дисципліна.

Рядовий Кухаренко багато працював над собою. В армії Богдан зрозумів: ті, хто спробував важку солдатську ношу, ніколи про це не забуде. До заповітних лейтенантських зірочок потрібно йти впевнено, адже вони легко не дістаються. Зараз під час підготовки до вступу у Військову академію він вже не використовує такі слова, як «недостатньо уважний», «розсіяний», «незібраний». Богдан пам'ятає золоте прислів'я – «Коли дух розсіяний, тоді сама визначна мрія терпить поразку».

Молодший сержант Дмитро Краснощок успішно закінчив середню школу у місті Шаргород, що на Вінниччині, а восени пішов до армійських лав. Дмитро багато прочитав книжок про офіцерську честь, мужність і відвагу. Саме під час служби він відчув потребу пов'язати своє життя з армією. Звання молодшого сержанта отримав за наполегливу і кропітку роботу над собою.

З перших днів служби Дмитро добре вивчив Статути Збройних Сил України, що допомогло йому завоювати в колективі авторитет. Крім того, Андрій завжди був в курсі всіх політичних подій в країні і за кордоном. Офіцери-наставники довіряли йому проводити різноманітні бесіди, інформаційні заходи, а коли настав час осмислення подальшого життя, допомогли молодшому сержанту у виборі напряму підготовки у військовому закладі. На підготовчих курсах Дмитро показував добрі знання з тих предметів, які йому прийдеться здавати. Він впевнений в своїх силах і буде намагатись не підвести своїх командирів, що повірили йому.

Старший солдат Олександр Бешко після закінчення середньої школи пішов у армію. Службу проходив у дисциплінарному батальоні. Офіцери цієї частини зразу примітили грамотного і дисціплінованованого воїна, який проявляв неабияку пам'ять. Олександр добре вивчив Статути Збройних Сил і крім того навчився їх використовувати у своєму повсягденному армійському житті, тому отримання військового звання «старший солдат» не стало несподіванкою. Свою мрію стати офіцером він не приховував ні від своїх друзів, ні від командирів. А вони спостерігали, як Олександр після важкого і напруженого армійського дня брався за книжки, підвищував свій інтелектуальний рівень, тренував пам'ять, яка є запорукою успішного навчання. Як вважає Олександр, кожна окрема думка, будь-яке наукове відкриття, чи відповідь на побутове запитання, народжується внаслідок поєднання великої кількості інформації, яка зберігається у людській пам'яті.

Вперше про Військову академію, що розташована у Одесі, Олександр дізнався від капітана Олега Поливаного, який свого часу закінчив Одеський інститут Сухопутних військ. Саме цей командир переконав свого підлеглого повірити в свої сили і використати свій шанс – стати офіцером.

Старший солдат Анатолій Павлюк – корінний одесит, що у 2010 році закінчив в нашому місті загальноосвітню школу № 63. Строкову службу він мав за честь проходити у героїчній 160-й Варшавсько-Одеській ордена Суворова ІІІ ступеню зенітно-ракетній бригаді. За час проходження строкової служби старший солдат Анатолій Павлюк зарекомендував себе як дисциплінований та ініціативний військовослужбовець, про що свідчить його особова справа, де записані не одна подяка від командирів. Заступник командира дивізіону з виховної та соціально-психологічної роботи капітан Олег Артеменко не раз ставив у приклад співслужбовцям цього всебічно розвинутого старшого солдата, який на заняттях з бойової та тактичної підготовки показував блискучі знання. При проведенні практичних стрільб із стрілецької зброї був лідером. На спортивному майданчику допомагав відстаючим. Йому, як найкращому солдату, командир підрозділу довіряв проводити заняття з гуманітарної підготовки. На запитання, чому він вирішив стати офіцером, Анатолій спокійно відповів, що хоче продовжити сімейні традиції. Його батько, Геннадій Петрович – полковник запасу, що свого часу закінчив Одеське вище артилерійське командне Ордена Леніна училище, впевнений, що його син буде гідним продовжувачем славетних традицій і обрана Анатолієм спеціальність допоможе йому в подальшому житті.

Рядовий Сергій Лукашевський, після закінчення школи поступив до професіонально-технічного коледжу, де набув спеціальність механізатора сільського господарства. Прийшов час служти в армії. Під час строкової служби він остаточно вирішив стати офіцером. Перед тим, як підготувати для вступу документи, Сергій порадився з батьками, своїми командирами. З усіх боків він отримав лише побажання здійснити свою мрію.

Сергію колись хотілось бути артилеристом, льотчиком, прикордонником одночасно – неважливо ким, аби при зброї, погонах, з твердим і гострим солдатським поглядом. Він перечитав всю доступну військову літературу, і тому до закінчення коледжу відмінно розбирався у військових справах, особливостях служби у різних родах військ. Таким чином Сергій готував себе до служби.

Рядовий Сергій Стець встиг відслужити вісім місяців, коли вирішив вступити до Військової академії. В цьому його підтримали рідні, особливо брат з сестрою. На думку Сергія, щоб підготуватись до вступних випробувань, потрібно максимально сконцентрувати свої можливості і одержані ще в школі знання зі самих важливих предметів, за якими будуть вступні іспити.

Сергій захоплюється літературою з історії військового мистецтва. З книжок він дізнався про козаків – воїнів, що були завжди готовими захищати свою Батьківщину. Порівнюючи козацьке життя з книжок з розповідями, що раніше чув від батька і діда про героїчні подвиги і походи наших предків, не дивно, що юнак вирішив пов’язати своє життя служінню Україні.

Рейтинг
434 голосів