16
лист.

Визначними місцями Одещини

Автор Адміністратор
Адміністратор
Група підтримки сайту
Зараз не на сайті
в Новини
  • Переглядів: 5057
  • Друк

Представники профспілкової організації Військової академії (м. Одеса) відвідали джерело і купель Іоанна Сочавського004Нещодавно члени профспілкової організації Військової академії (м. Одеса), а також члени їх сімей, здійснили туристичну поїздку по старовинному Бессарабському краю, що на Одещині. Ініціативна група, яку очолили працівники Збройних Сил України, члени профспілкового комітету Віра Валецька, Галина Зозімко і Надія Попкова, заздалегідь запропонували здійснити цю подорож представникам профспілкового комітету академії. Організації цього заходу сприяли ТВО начальника академії генерал-майор Олег Гуляк і голова профспілкового комітету Рувим Халтурін. Бажаючих відвідати Татарбунарську сільську садибу «В Маланки» виявилось більше ніж достатньо.

003До програми пізнавальної екскурсія по Бессарабському краю активістки приєднали відвідування святих місць - джерело і купель Іоанна Сочавського.

Зранку, о сьомій годині комфортабельний автобус вирушив до Татарбунар по Бессарабським місцям, де, у грудні 1821 року, перебував видатний російський поет Олександр Сергійович Пушкін.

Про свою подорож і одержані враження нам розповіла представниця профспілкового комітету академії Віра Валецька, яка у свій час закінчила два Одеських університети: ім. І.І.Мечникова і економічний з відзнаками. Вона має кваліфікації - викладача соціально-політичних дисциплін і економіста – маркетингу. Закінчила аспірантуру Одеського університету ім. І.І.Мечникова. Багато років працювала викладачем кафедри соціальних наук у Одеській Державній академії холоду. Вона є членом соціологічної асоціації України. Сьогодні Віра Валецька працює у Військовій академії на кафедрі тилового забезпечення.

Шановна Віро Іванівно! Садиба «В Маланки» розташована в центрі міста Татарбунари, скажіть будь-ласка, хто автор цього унікального проекту?

– Перш за все, хочу висловити велику подяку господарці цього «етнічного оазису» Меланії Петрівні Время. Вона - голова громадської організації «Доброзичливий край», розпорядниця сільського зеленого туризму, лауреат районного конкурсу «Жінка року», невгомонна людина, і просто цікава співрозмовниця, жінка невтомної енергії і вічного пошуку. Меланія Петрівна чотири роки тому втілила у життя свою омріяну ідею і залучила велику кількість земляків і гостей. Основою легенди, як мені стало відомо, були розповіді її батьків, старожилів цього барвистого місця. У її проекті «Доброзичливий край», активну участь беруть: голова міської ради Татарбунар Віктор Швець та його заступник Володимир Хитренко. Добрих слів подяки заслуговує жива легенда краю, почесний громадянин міста Олександр Павлов, в руках якого, майже всі музичні інструменти, які синтезують унікальні дивовижні мелодії, що по-особливому, відтворюють фольклорні барви Бессарабського краю.

Представники профспілкової організації Військової академії (м. Одеса) відвідали джерело і купель Іоанна СочавськогоУ довіднику Одеського регіону ця «Садиба» внесена до туристичного маршруту. Що цікавого побачили Ви і ваші колеги в цьому місці?

– По-перше, щорічно колекція історичних артефактів поповнюється, виважено підбирається колектив персоналу з місцевої молоді, а стосовно програми, яку нам представили, то вона була насиченою: біля входу нас зустрічали з хлібом і сіллю, а потім розпочалася екскурсія по садибі. Цікава історична розповідь про Бессарабський край дуже нам сподобалась. Після історичного екскурсу наша група була запрошена відвідати приготовлені різноманітні страви. Головною родзинкою запропонованого обіду була мамалига зі шкварками, приправами, салатами, і звичайно, келихом бессарабського вина. Під час нашої трапези нас розважали народні митці своїми веселими піснями і танцями, а також ми приймали участь у різноманітних застільних іграх.

Що особливого у «Садибі» ?

– Раніше, в цьому будинку мешкали черниці. Як свідчить Меланія Петрівна, у неї на руках є один історичний документ, датований 1888 роком, який свідчить, що саме у цьому будинку знаходилась жіноча обитель. Після відомих потрясінь, черниці покинули свое місце перебування. Остання господиня цієї унікальної, раритетної хати, у якій до 1954 року знаходилось дев'ять божих служниць, зробила гарний подарунок Мелані Петрівні. Вона передала всі речі, що знаходились у користуванні, для організації етнографічного музею. Як нам стало відомо, що завдяки Меланїі Петрівни та її сім'ї, були зібрані унікальні речі і документи, старовинні предмети рукоділля, все хатнє начиння, яке характеризує минулий час, якими користувались мешканці цього краю.

Наша група, з великим задоволенням, ознайомилась з українським етносом, його культурно-господарським устроєм, який характеризує особливості Бессарабського краю. Зберегти історичну спадщину, залишити нащадкам найкращі спогади про минуле - ось головна мета, яку намагається донести до шанувальників старовини - Меланія Петрівна.

Кінцевою крапкою нашої подорожі було відвідування джерела і купелі Іоанна Сочавського, де бажаючі мали змогу побути наодинці з вищими силами і окропити себе цілющими водами святої води.

Спілкувався з Вірою Валецькою
Леонід Єршов

Рейтинг
43 голосів